Психологічна готовність до школи дітей 5-6-річного віку

Дитина, що вступає до школи, має бути зрілою у фізичному й соціальному відношенні, вона має досягти певного рівня розумового й емоційно-вольового розвитку. Навчальна діяльність потребує певного запасу знань про навколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна володіти розумовими операціями, вміти узагальнювати й диференціювати предмети і явища довкілля, уміти планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль. Важливі позитивне ставлення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки і вияв вольових зусиль. Тому поняття «готовність дитини до школи» ми розглядаємо як комплексне, багатогранне і таке, що охоплює всі царини життя дитини.

Тимчасом досі навіть від працівників освіти можна почути настанови щодо підготовки дітей до школи як про формування у них навичок письма, читання. Формування цих умінь в дошкільному віці замість роботи над загальним психічним розвитком, адекватними віковими особливостями дитини, ігровими методами нічого доброго їй не приносить, окрім відрази до навчання. Натомість психологічно готовій до навчання дитині буває цілком достатньо передбаченого навчальним планом часу, щоб успішно засвоїти програмовий матеріал. Отже, рівень загального психічного розвитку виявляється в загальній обізнаності, тобто певному запасі уявлень про навколишній світ, у сформованості пізнавальних процесів, емоційно-вольовому розвитку та соціально-комунікативних навичках. Усі ці сторони психологічного розвитку досить тісно пов’язані між собою і впливають одна на одну під час свого становлення.

Про достатній рівень інтелектуального розвитку дитини свідчить її здатність орієнтуватися в змісті доступного для її віку оповідання, сюжетного малюнка, що виявляється в умінні пояснити дії персонажів, відповідаючи на поставлені запитання, або й побудувати самостійну розповідь з двох-трьох коротеньких речень. Тут-таки можна зробити висновок і про розвиток мовлення у дитини: правильність вимови, узгодження слів у реченні, поширеність речень, вживання різних частин мови, словниковий запас.

Дуже важливим для успішного навчання показником загального розвитку дитини є рівень сформованості її сприймання. Цей психічний процес є провідним упродовж дошкільного дитинства і виступає основою для формування наочно-образного мислення, а далі й словесно-логічного. У готової до шкільного навчання дитини сприймання вже добре розвинене. Вона легко оперує сенсорними еталонами: кольором, формою, величиною, що виявляється у вправному виконанні практичних завдань на розрізнення та об’єднання предметів за цими ознаками, складанні фігурок із частин. Саме завдяки добре розвиненому сприйманню створюються передумови для оволодіння читанням, адже, щоб навчитися читати, потрібно, насамперед, добре знати та розрізняти зображення літер.

Не менш важливою для успішного навчання в школі є вправність дрібних рухів руки дитини, особливо у поєднанні із зоровим сприйманням, тобто зорово-моторна координація. Завдяки здатності відтворювати на письмі побачене вона може навчитися писати, малювати. Ця функція посилено розвивається впродовж усього дошкільного дитинства у малюванні, починаючи з примітивних черкань та каракулів дво-трилітньої дитини, а далі більш охайного штрихування та розфарбовування контурних зображень, виконання малюнків за власним задумом. Про важливість зорово-моторної координації, як показника готовності дитини до навчання, свідчить те, що перевірка цієї функції включається майже в усі методики діагностики шкільної зрілості.

Тим часом недостатній розвиток сприймання, зорово-моторної координації є найпоширенішою причиною труднощів у оволодінні дитиною                 такими важливими шкільними навичками, як письмо, читання. П’яти-шестилітні діти з цим недоліком не можуть скопіювати просте зображення кола, квадрата, трикутника. Тому бажано, щоб із такими дітьми проводилися спеціальні заняття в дошкільному віці, перш ніж включити їх у процес шкільного навчання.

Поряд із зоровим сприйманням великого значення для готовності дитини до шкільного навчання набуває слухове сприймання, зокрема, сформованість фонематичного слуху, тобто здатність виокремлювати звуки та порядок їх розміщення у слові. Це неодмінна умова навчання читання і письма.

Загальний психічний розвиток дитини, необхідний для засвоєння шкільних знань, виявляється також у її здатності оперувати певними предметно-кількісними відношеннями: вміти порівнювати предмети за розміром, формою, орієнтуватися у просторі, керуючись поняттям «далі-ближче» , «вгорі-внизу», «праворуч-ліворуч», «більше-менше», «довше-коротше», «важче-легше» та ін.

Надзвичайно важливою складовою готовності дітей до навчання є певний рівень їхньої емоційно-вольової та соціальної зрілості, який виявляється у довільності поведінки. На відміну від імпульсивних дій дітей раннього віку, які опосередковуються предметною ситуацією, недостатньо усвідомленим спонуканням, довільна дія – це дія, що керується свідомо прийнятою вимогою, правилом, або навпаки – відмова від дії теж відповідно до певних обставин.

Наголосимо, що мотиваційна готовність до навчання виростає на ґрунті достатнього інтелектуального, емоційно-вольового, особистісного розвитку дитини. Якщо ці передумови недостатні, позитивна мотивація навчання не може бути стійкою.

Отже, готовність дитини до шкільного навчання складається з багатьох компонентів. Недостатня сформованість якогось із них не може  не позначитись на її адаптації до школи. Ще складніше, якщо неготовність виявляється за багатьма показниками.Саме для того, щоб вчасно запобігти біді, необхідне психологічне обстеження готовності дітей до школи за показниками психофізіологічного розвитку, а не за рівнем сформованості шкільних навичок.

Неготовність дитини до навчання в школі означає, що вона залишається більшою мірою дошкільником, ніж її ровесники, готові стати учнями.

Серед них є дві категорії: ті, що мають порушення навчальної діяльності через різні недоліки пізнавальної сфери, а також ті, у яких ускладнення в навчанні виникають у зв’язку з динамічними особливостями поведінки і порушенням формування особистості. Кожна з цих категорій дітей дуже неоднорідна і може бути поділена на підгрупи з дуже суттєвими відмінностями щодо змісту і вираженості  навчальних проблем, тактики корекційно-розвивальної роботи, перспектив подальшого навчання та соціально-трудової адаптації.