Безпечний простір





Булінг - це
    (від англійського – bully) хуліган, задирака, грубіян), «to bully» – задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.
    Мотивацією до булінгу стають
      заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб
    Найпоширенішими формами булінґу є
      – словесні образи, глузування, обзивання, погрози; – образливі жести або дії, наприклад, плювки; – залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити; – ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот; – вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви; – фізичне насильство (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження); – приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету, поширення чуток і пліток (кібербулінг).
    Що таке кібербулінг
      Інтернет і технології створили новий вид шкільного насильства – кібербулінг. Кіберагресори роблять публікації, що принижують гідність жертв, відправляють їм повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями. Через соціальні мережі та спільноти будь-яка інформація поширюється блискавично. Кіберагресори цілодобово залякують своїх жертв, створюючи ілюзію повного контролю над їхнім життям і поведінкою.
    Інтернет додає традиційному булінгу таких рис
    Цілодобове втручання в особисте життя. Цькування не має тимчасового або географічного обмеження. Нападки не припиняються після школи. Необмеженість аудиторії, швидкість поширення інформації. Можливість анонімного переслідування.
    Соціальна структура булінгу має три елементи
      – переслідувач (булі); – жертва; – спостерігач.
    Типові риси учнів, схильних ставати булі (хуліганами):
      – вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; – вони імпульсивні й легко шаленіють; – вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів); – вони не виявляють співчуття до своїх жертв; – якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.
    Чому діти булять?
      Діти-агресори не до кінця розуміють, якої шкоди та страждань вони завдають. Булери вважають смішним знущання над слабшою дитиною. Отримуючи схвалення з боку друзів-спостерігачів, вони відчувають себе сильними та «крутими». Деякі діти булять, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). В таких випадках вони можуть зганяти свій біль через знущання і приниження слабших за себе. Діти булять, щоб ловити захоплені погляди оточення, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось, вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. В таких випадках справа нерідко доходить до фізичного насильства.
    Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають
      – фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі; – особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні; – особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту; – недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками; – страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування уроків із певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, – провокуючи агресію;
    Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають
      – відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти); – деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання); – знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні; – високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення; – слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).
    Типові характерні риси спостерігачів
      – відчуття провини; – відчуття власного безсилля.
    «Спільники» булерів найчастіше такі діти, які
      – бояться бути на місці жертви; – не бажають виділятися з-поміж однокласників; – цінують свої відносини з лідером; – піддаються впливу «сильних світу цього» у класі або навчальній групі; – не вміють співпереживати і співчувати іншим; – не мають власної ініціативи; – сприймають цькування як розвагу; – мають жорстоких батьків; – озлоблені однолітки, які мріють взяти реванш за свої приниження; – виховуються у неблагополучних сім’ях й відчули насильство від старших членів родини.
    Ознаки булінгу
      – когось затискають в кутку приміщення ; – коли дорослий підходить до групки дітей вони замовкають, розбігаються, різко змінюють діяльність (можуть обійняти «жертву», начебто все в порядку); – один з учнів не обирається іншими (в ізоляції); – весь клас сміється над одним і тим же учнем; – прізвиська дуже образливі; – по обличчю одного з учнів: блідий, червоний (у плямах), в сльозах, – наляканий, ознаки насильства на тілі; – молодші школярі бояться зайти в туалет; – школярі після уроків не розходяться, когось чекають біля школи.
    Наслідки булінгу
      – неадекватне сприймання себе – занижене самооцінювання, комплекс неповноцінності, беззахисність; – негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, прогули у школі; – неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози; – девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності
    Ситуація в Україні (за результатами дослідження UNICEF)
      – 24% українських школярів вважають себе жертвами булінгу. – 67% дітей стикалися з булінгом за останні 2-3 місяці. – 44% жертв булінгу ігнорували проблему, оскільки боялися за себе. – 40% жертв ні з ким не діляться проблемою. Навіть з батьками. – Більшість дітей булять за те, що вони виглядають, говорять, думають не так, як їхнє оточення. – сором’язливі та інтровертні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за інших.
    Як запобігти булінгу
      Швидка реакція на булінг батьків і вчителів повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля є неприйнятним. Щойно ви побачили або дізналися про булінг: – Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати. – Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці або в малих групах. – Уникайте слів «жертва» чи «агресор» — це призводить до стигматизації. – Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви фіксуєте поведінку жертви. Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити. – Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію. – Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як йому протистояти. – Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, цікавтеся школою, розумійте їхні проблеми. – Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу. – Показуйте приклад ставлення до інших – із добротою та повагою.
    Новий закон, направлений на протидію булінгу, передбачає чіткі алгоритми дій у випадку цькувань
      Якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору. Окрім цього, дитина може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда – Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги. Якщо педагог або інший працівник закладу освіти став свідком булінгу, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні. Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Керівник закладу розглядає таке звернення та з’ясовує усі обставини булінгу. Надалі він скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслює подальші дії. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то очільник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей. До складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші заінтересовані особи. У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України. Але за будь-якого рішення комісії керівник закладу забезпечує психологічну підтримку усім учасникам випадку.

     

    Новоприйнятий Закон також передбачає низку штрафів за цькування
      Штрафи за булінг становитимуть від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 850 до 1700 гривень або від 20 до 40 годин громадських робіт. Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф буде більшим – від 100 до 200 мінімумів (1700 – 3400 гривень) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин. Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 відсотків заробітку.

    Комп’ютерна залежність

         Про алкогольну та наркотичну залежність часто пишуть практично всі засоби масової інформації. А ось про комп’ютерну згадують набагато рідше. Але вона існує. Особливо серед підлітків, які проводять майже весь свій вільний час у віртуальному світі, нехтуючи навчанням, друзями, здоров’ям. Можна стверджувати, що наприкінці ХХ ст. виникла і поширилася нова форма залежності – комп’ютерна.

         Сьогодні комп’ютери стали повсякденністю, так що сучасній дитині можна лише позаздрити: їй не потрібно перебудовуватися. Вона вже зростає в середовищі, де комп’ютер така ж звична і буденна річ, як електричне освітлення, автомобілі, телевізори або мобільні телефони. Для батьків, педагогів комп’ютер може стати головним болем, адже він не такий безпечний, як видається на перший погляд.

         Деякі батьки категорично відкидають «комп’ютерну» форму проводження вільного часу дитини, деякі не забороняють сидіти за комп’ютером, але постійно відчувають внутрішню тривогу: дитина допізна сидить за монітором, мало спілкується з однолітками, рідко буває на вулиці.

        Постійне перебування у «віртуалі» шкодить розвитку дитини, у тому числі інтелектуальному та емоційному. Так, з одного боку, дитина втрачає інтерес до самостійного мислення, читання, ручної праці, стає пасивним споживачем інформації, як кажуть «рабом Інтернету», а з іншого – деякі діти використовують Інтернет як бібліотеку і джерело інформації.

         Комп’ютер не дає дитині повноцінного спілкування з однолітками або повністю його замінює. Деяким дітям, що мають складнощі в спілкуванні з однолітками в реальному світі, комп’ютер дає можливість знайти у віртуальному світі співбесідника і навіть друга.

         Комп’ютер перестав бути просто засобом для зберігання й передачі надвеликих обсягів інформації, він перетворився на сферу життя величезної кількості людей. Комп’ютер полегшує наше існування, допомагає знайти необхідну інформацію, не виходячи навіть за межі власної кімнати. Але, як і кожне явище, кожна річ – це єдність протилежностей, тому його вплив на людину має як позитивні, так і негативні наслідки:

    • положення сидячи протягом тривалого часу;2
    • електромагнітне випромінювання;
    • перевантаження суглобів кистей рук;
    • підвищене навантаження на зір;
    • стрес у разі втрати інформації;
    • порушення мовлення;
    • імпульсивність;
    • ситуативність поведінки;
    • відсутність ініціативи;
    • несамостійність;
    • стереотипність мислення;
    • слабка орієнтованість на майбутнє.

    Положення сидячи протягом тривалого часу

    • Дитина за комп’ютером сидить у розслабленій позі, що однак, унаслідок статичності є вимушеною й неприємною: напружені м’язи шиї, голови, рук, спини. У результаті може розвинутися сколіоз.
    • Під час тривалого сидіння за комп’ютером між сидінням стільця й тілом розвивається ефект теплового компресу, що призводить до застою крові в тазових органах. Наслідком цього можуть бути геморой і простатит, тобто захворювання, у разі яких потрібно тривале й малоприємне лікування.
    • Крім того, малорухливий спосіб життя часто призводить до ожиріння.

    Електромагнітне випромінювання

    • Електромагнітне випромінювання комп’ютера прямує від задньої і бічних стінок, тому слід встановлювати комп’ютер так, щоб ці місця не були спрямовані туди, де ви чи ваша дитина спить чи сидить, працюючи за письмовим столом.
    • Науково доведено, що перебування дітей у полі електромагнітних випромінювань не повинно перевищувати двох годин на добу.
    • Розташуйте комп’ютер у кутку або ж задньою поверхнею до стіни.
    • Намагайтеся, щоб оптимальна відстань очей від екрана монітора комп’ютера складала щонайменше 45-60 сантиметрів.
    • Не встановлюйте комп’ютери в спальнях, а вночі їх повністю відключайте від електричної мережі.
    • Екрани, куди осідає пил та інші шкідливі речовини, щодня протирайте одноразовою вологою серветкою.
    • Якомога частіше провітрюйте кімнату.
    • Для збільшення вологості в приміщенні заведіть акваріум або прилаштуйте інший посуд із водою.3

    Перевантаження суглобів кистей рук

    • У пальцях рук унаслідок постійних ударів по клавішах виникає відчуття слабкості, оніміння й «мурашок» у подушечках. Це може призвести до ушкодження суглобного й зв’язкового апарата кисті, а надалі захворювання кисті можуть стати хронічними. Але головна причина – тривала одноманітна й неправильна робота кистями й пальцями рук. У наш час на хворобу кистей рук сильно страждають користувачі ПК, які багато годин виконують одноманітні дрібні рухи руками.
    • Щогодини робіть короткі перерви, під час яких виконуйте комплекс вправ для кистей рук.

    Підвищене навантаження на зір

    • Робота за комп’ютером технічно зводиться до введення або читання тексту, малювання або вивчення деталей малюнків, креслень. Це значне навантаження на очі, адже зображення на екрані дисплея складається не з безперервних ліній, як на папері, а з окремих крапок, які світяться і мерехтять.
    • Якщо до того ж монітор невисокої якості й інтерфейс використовуваних програм невдалий, то наслідки не змусять себе чекати: у користувача погіршується зір, очі починають сльозитися, з’являється головний біль, стомлення, двоїння зображення. Це явище дістало назву «комп’ютерний зоровий синдром». Уникнути його допоможе дотримання основних правил гігієни зору.
    • Робоче місце має бути достатньо освітленим, світлове поле рівномірно розподілене по всій площині робочого простору, промені світла не повинні потрапляти прямо в очі. Укомплектуйте комп’ютер гарним монітором, правильно його налаштуйте, використовуйте якісні програми.
    • Не забувайте про перерви під час занять дитини на комп’ютері (15 хвилин через кожну годину), гімнастику для очей. Контролюйте зір дитини у лікаря-окулісти. За перших ознаках порушення зору терміново зменште тривалість занять на комп’ютері.

     Стрес у разі втрати інформації

    • Дитина певний час працювала на комп’ютері над важливою для неї інформацією, а з деяких причин (віруси, перепад напруги, натиснуто не ту кнопку…) втратила її.
    • Тривала робота за комп’ютером призводить до змін у вищій нервовій діяльності, ендокринній, імунній і репродуктивній системах, позначається на зорі й кістково-м’язовому апараті людини. Тривалі й стійкі зміни, як правило, завдають шкоди організму.
    • Дублюйте інформацію на окремому диску або на зовнішньому носії.
    • Навчіть дитину методів саморегуляції.

         Гострим питанням у будь-яких міркуваннях про користь комп’ютера є комп’ютерні ігри. Під час комп’ютерної гри дитина наче потрапляє в чарівну казку, де існує свій світ. Цей світ такий схожий на справжній! Коли герої комп’ютерної гри пропонують дитині полагодити стіну будиночка (правильно склавши пазл) або розташувати цифри по порядку, щоб дістатися скарбів, діти відчувають свою значущість. А якщо в кінці завдання говорять: «Молодець, ти впорався відмінно», – це викликає захват!

         Однак є і негативний бік захоплення комп’ютерними іграми. Це комп’ютерна залежність.

    Перші ознаки розвитку комп’ютерної залежності в дитини:1

    • їсть, п’є чай, робить уроки біля комп’ютера;
    • провів хоча б одну ніч біля комп’ютера;
    • прогуляв школу – сидів за комп’ютером;
    • приходить додому й відразу сідає за комп’ютер;
    • забув поїсти, почистити зуби (раніше такого не спостерігалося);
    • перебуває в поганому, роздратованому настрої, не може нічим зайнятися, якщо комп’ютер зламався;
    • конфліктує, загрожує, шантажує у відповідь на заборону сидіти за комп’ютером.

         Існує думка, що деякі комп’ютерні ігри, зокрема військові стратегії і «стрілялки», які спочатку були створені задля розвитку спеціальних навичок у військових, можуть формувати у дитини жорстокість. Було проведено багато досліджень, які підтвердили цю точку зору. З одного боку, ігри допомагають виходу агресії і негативних емоцій назовні, з іншого ж, навпаки, формують певні негативні стереотипи поведінки. І навіть впливають на психіку сильніше, ніж бойовики. Якщо під час перегляду бойовика дитина тільки стежить за подіями, що відбуваються на екрані, переживає за персонажі, приміряє на себе їх ролі, то під час гри це відбувається «інтерактивно»: тобто гравець, приймаючи роль персонажа, занурюється в його світ і на якийсь час стає цим персонажем. Думаючи або діючи від імені героя, він переносить цей досвід у реальне життя. Інша особливість гри в тому, що герої «безсмертні»: кожного разу, після того як вони були знищені, оживають знову і знову, і кількість їхніх життів нескінченна. Цей факт неминуче відбивається на сприйнятті цінності життя, знімає кордон між життям і смертю та розвиває схильність до життєбезпечної поведінки.

         Якими можуть бути причини виникнення комп’ютерної залежності? Тут можна назвати наступні: порушення процесів обміну інформацією, скриту або очевидну невдоволеність навколишнім. Неможливість самовиразитися, порушення соціальної адаптації. Комп’ютер (перш за все ігри та Інтернет) надає залежній особі можливість відійти від реальності, що не надто приємна, реалізувати свої бажання, відчути себе значущим, сильним, озброєним, пережити якісь нові емоції. У віртуальному світі можна просто змінити вік, стать, зовнішність і біографію, створити нову історію власного життя.

         У певних випадках людина може змішати реальність і віртуальність, почати діяти й думати по-новому, стати агресивнішим. Особливо небезпечна комп’ютерна залежність у дітей та підлітків. Граючи в ігри, часом дуже жорстокі, молодь починає сприймати життя як комп’ютерну «стрілячку».

         Часто причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей і підлітків є невпевненість у собі та відсутність можливості самовираження. В таких випадках батьки повинні підтримати дитину і допомогти їй розібратися із проблемами, які виникли.

         Основною мірою попередження виникнення у дітей залежності будь-якого типу є вірне виховання дитини. При цьому важливо не обмежувати дітей в їх діях, а поясняти, чому те чи інше захоплення не бажане. Є абсолютно неправильним критикувати дитину, яка проводить занадто багато часу за комп’ютером. Це може лише загострити проблему й віддалити дитину від батьків. Критика сприймається дитиною як відмова батьками зрозуміти її інтерес і тому викликає замкнутість, а в деяких випадках агресію.

         Діти та підлітки мають потребу в самовираженні. Якщо вони не мають інших засобів для вираження своїх думок та енергії, вони звертаються до комп’ютерних ігор, які створюють ілюзію реальності безмежних можливостей, за які не треба нести відповідальність. Така ілюзія руйнівним чином впливає на психіку. Відмічається, що існує велика недооцінка батьками підлітків проблеми комп’ютерної залежності, і як наслідок відсутня її профілактика у сім’ї.

         Для ефективної роботи з дітьми хочеться запропонувати кілька порад, що стануть вам у пригоді:

    • обмежувати час гри: для дітей 13-17 років – до 30 хв, після чого треба змінити вид діяльності;
    • установити закон відстані (30-40 см) при обов’язковому застосуванні захисного фільтра для зниження дії високочастотних коливань; також послабити шкідливу дію комп’ютера допоможуть кімнатні рослини;
    • установити часовий закон: не грати перед сном, після їжі й поки не виконані уроки;
    • контролювати зміст ігор, не допускаючи сюжетів насилля, жорстокості, з елементами культових ритуальних обрядів та образами нечисті;
    • не дозволяти відвідувати відеозали, де дитина без вашого контролю, найімовірніше, входитиме в світ агресії;
    • більше спілкуватися з дитиною, щоб комп’ютер був витіснений повноцінним та змістовним спілкуванням із вами.

         Ось чому так важливо проникнути в потаємний світ дитини. Це допоможе їй отримати вашу любов та відчути свою значущість і турботу пр

    ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ:«ДІТИ.ІНТЕРНЕТ.МОБІЛЬНИЙ ЗВ'ЯЗОК»

    З метою реалізації та додержання вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості і порнографії, створено Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі (далі - Національна комісія). 



    Відповідно до статті 17 Закону України „Про захист суспільної моралі” Національна комісія є постійним позавідомчим державним експертним і контролюючим органом, який діє відповідно до цього Закону та чинного законодавства України і є відповідальним за утвердження здорового способу життя, належного стану моральності суспільства, контролює обіг продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру. 

    Рішення Національної комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов’язковими для розгляду центральними і місцевими органами влади, засобами масової інформації всіх форм власності, а також фізичними та юридичними особами. 

    Відповідно до статей 2, 6 Закону України „Про захист суспільної моралі” виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються. Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері культури та мистецтв.

    Виробництво та обіг у будь-якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством.

    Забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка:

    • пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;
    • пропагує фашизм та неофашизм;
    • принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою;
    • пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь;
    • принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;
    • пропагує невігластво, неповагу до батьків;
    • пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

    З високими темпами розвитку науково-технічного прогресу, зокрема, електронної техніки та можливостей обміну інформацією постало питання захисту дітей від інформації, яка несе загрозу морально-психічному здоров’ю.

    Працівниками Національної комісії проводиться робота щодо виявлення цієї інформації у засобах масової інформації на будь-яких носіях, в тому числі, розповсюдження її за допомогою мобільних телефонів та всесвітньої мережі Інтернет.

    Мобільний телефон та порнографія.

    Порнографія стає одним з локомотивів розвитку мобільного зв’язку, так як і раніше вона допомогла розповсюдженню відеомагнітофонів та Інтернету. В Європі продаж розваг для дорослих, які можна отримати в мобільні телефони, вже став бізнесом, що приносить мільйони доларів. Користувачі стільникового зв’язку вже витрачають десятки мільйонів на рік на „контент для дорослих”. У числі розповсюджувачів порнографії опинилися такі компанії, як гігант мобільного зв’язку Vodafone (Водафон) – названий однією з британських газет „Vodafilth” (filth – „розпуста”). На думку експертів, до 2009 р. статки „мобільного” порно у всьому світі склали $2 мільярди. Індустрія мобільного телебачення вражена тим, що 30 відсотків відео-контенту, відтворюваного на мобільних пристроях, є порнографічними.

    На території СНД, за даними деяких провайдерів, еротика і порнографія складає не менше третини всього ринку мобільних картинок. Еротика користується великою популярністю у всіх сферах індустрії розваг і мобільний контент не є винятком. Найбільш популярними залишаються WAP-сайти порнографічного змісту. При цьому аналітики відзначають, що типовим споживачем мобільного порноконтенту є молодь та діти. 

    Батьки мають вміти те, що вже роблять діти! 

    Передача контенту

    Контент (з англ. – зміст, вміст) – будь-яке інформаційно-значиме наповнення інформаційного ресурсу (тексти, ігри, графіка, мультимедіа).

    Мобільний контент – це цифровий контент, адресований власникам мобільних пристроїв.

    Є декілька способів передачі мобільного контенту:

    • MMS повідомлення;
    • За допомогою Bluetooth® (блютус);
    • ІЧ- порт, IrDA (Інфра червоний порт).

    Bluetooth — це технологія бездротового зв’язку, створена у 1998 році. Основне призначення Bluetooth - забезпечення економного (з точки зору спожитого струму) і дешевого радіозв’язку між різноманітними типами електронних пристроїв, таких як мобільні телефони та аксесуари до них, портативні та настільні комп’ютери. Можливості Bluetooth дозволяють передавати будь-яку інформацію у вигляді файлів на відстань до 100 метрів.

    Тому будь-який файл підліток може прийняти/передати за допомогою Блютус. При цьому підлітки можуть бути не знайомі і не бачити один одного та знаходитись у різних приміщеннях. 

    MMS - послуга мультимедійних повідомлень (англ. Multimedia Messaging Service, MMS) — стандарт, який дозволяє пересилати між мобільними пристроями повідомлення з мультимедійним змістом (зображення, звук тощо).

    Але, на відміну від Bluetooth ця послуга надається оператором мобільного зв’язку, є платною та має обмеження, які встановлюються оператором, а саме, ціна, кількість повідомлень та максимальний об’єм даних.

    IrDA -  Інфра червоний порт (англ. Infrared Data Association) є одним із стандартів передачі даних на малі відстані за допомогою інфрачервоного випромінювання.

    Тобто, ІЧ-порт є аналогом Bluetooth, але на відміну від останнього, має малий радіус дії, не більше 10-20 сантиметрів.

    Замовлення контенту через SMS

    1. Абонент відправляє SMS з кодом контенту на короткий номер оператора (компанії, які надають послуги мобільного зв’язку).
    2. Оператор (без аналізу вмісту) перенаправляє отримане SMS до контент-провайдера (компанія, яка займається розповсюдженням контенту – картинки, музика, ігри, фото, кліпи тощо) згідно з укладеною угодою. Договір включає ряд додатків, в яких описується сервіс, правила участі і контент, що надається.
    3. При вдалій передачі SMS від оператора до контент-провайдера відбувається тарифікація (з абонента знімаються гроші). Деякі оператори знімають гроші при передачі зворотного SMS від контент-провайдера до оператора.
    4. Контент-провайдер опрацьовує отримане SMS та, згідно з вказаним кодом, відкриває відповідне WAP-посилання на вказаний контент. Посилання відправляється у зворотному SMS від контент-провайдера до оператора.
    5. Оператор отримує SMS і відправляє (без аналізу вмісту) його абонентові.
    6. Абонент заходить на вказане в SMS WAP-посилання та закачує контент на телефон. (З’єднання відбувається через PROXY-оператора, який здійснює лише тарифікацію без додаткового аналізу).

    Замовлення контенту через IVR (в основному звуковий контент)

    1. Абонент телефонує на короткий номер.
    2. Оператор перенаправляє дзвінок до контент-провайдера (або підрядчика контент-провайдера) згідно з укладеною угодою. Договір включає ряд додатків, в яких описується сервіс, правила участі і контент, що надається.
    3. Система контент-провайдера відповідає на виклик (з цієї миті починається тарифікація. Тарифікується або з’єднання, або тривалість, або те і інше). Абонент через IVR-меню вибирає потрібний контент.
    4. Контент-провайдер, посилаючись на вибраний в IVR-меню контент, формує відповідне WAP-посилання на цей контент. Посилка відправляється через SMS від контент-провайдера до оператора.
    5. Оператор отримує SMS та відправляє (без аналізу вмісту) його абонентові (інколи оператор знімає додаткову плату з контент-провайдера за відправлення SMS, оскільки таке відправлення часто відбувається як рекламна розсилка, і дуже рідко є офіційно оформленою відповіддю на IVR-запит).
    6. Абонент заходить на WAP-посилання, яке вказане в SMS, і закачує контент на телефон. (З’єднання відбувається через PROXY-оператора, який здійснює лише тарифікацію без додаткового аналізу).

    Закачування контенту з WAP-порталу

    1. Абонент заходить на посилання WAP-порталу. (З’єднання відбувається через PROXY-оператора, який здійснює лише тарифікацію без додаткового аналізу).
    2. Вибирає потрібний йому контент.
    3. Закачує вибраний контент.

    Як захистити дітей від закачування контенту з небажаним змістом.

    Оператори надають можливість перегляду всіх витрат певного мобільного номеру. Варто домовитися з дитиною, що ви будете переглядати ці дані, або включити цю послугу без її відома, але для цього вам буде потрібний телефон дитини.

    Вияснивши, що дитина використовувала послуги контент-провайдера, слід зателефонувати в call-центр оператора і довідатися:

    • якому контент-провайдеру належить цей короткий номер або WAP-портал;
    • якого роду інформація надається через даний сервіс;
    • чи є на цьому порталі інформація еротичного чи порнографічного характеру;
    • контактну адреса call-центру контент-провайдера.

    У call-центрі контент-провайдера Ви можете з’ясувати, який контент був замовлений з номера вашої дитини, при цьому не варто інформувати, що це не ваш особистий номер. Контент-провайдер може відмовитися надати таку інформацію.

    Одночасно з’ясуйте, яку інформацію можливо замовити за даним коротким номером (зателефонуйте на цей номер або зайдіть на WAP-портал). Подивіться в телефоні дитини, чи збереглося SMS з номером замовленого контенту, або зворотне SMS з WAP-посиланням, або перевірте історію сторінок, які відвідувала дитина, в браузері телефону. Якщо Ви переконалися в тому, що сервіс, яким користувалася Ваша дитина, містить інформацію еротичного, порнографічного чи іншого небажаного характеру, і цю інформацію дитина вже отримала (що буває найчастіше), потрібно звернутися до call-центру оператора. 

    Вибір за Вами.

    Діти в Інтернеті

    Проблема безпеки дітей в мережі Інтернет вже не здається Україні такою далекою. Ніхто не може заперечити, що на сьогоднішній день вона постала особливо гостро. 

    Відомо, що підлітки у період заниженої самооцінки шукають підтримки серед своїх друзів, а не у родинному колі. Старші підлітки, бажаючи незалежності, мають потребу ототожнювати себе з певною групою й схильні порівнювати цінності своєї сім’ї та своїх товаришів. 

    Що роблять підлітки в он-лайні 

    В он-лайні підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в он-лайнові ігри. За допомогою пошукових серверів підлітки знаходять інформацію будь-якого змісту та якості в мережі Інтернет. Більшість підлітків реєструються у приватних чатах та спілкуються на будь-які теми, видаючи себе за дорослих. Хлопці в цьому віці надають перевагу всьому, що виходить за межі дозволеного: брутальний гумор, насильство, азартні ігри, еротичні та порно сайти. Дівчатам, які мають занижену самооцінку, подобається розміщувати провокаційні фото, вони схильні на фривольні розмови, видаючи себе за дорослих жінок, в результаті чого стають жертвами сексуальних домагань.

    Як забезпечити безпеку дітей в мережі Інтернет

    Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

    • розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати Вашої дитини;
    • поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються; 
    • цікавтесь які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
    • вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;
    • наполягайте на тому, щоб Ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;
    • навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
    • контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
    • цікавтесь чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
    • навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
    • переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;
    • інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
    • розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

    Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет, це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації. 

    Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

    Як забезпечити безпеку дітей в мережі Інтернет 

    Пропонуємо декілька рекомендацій для батьків, які слід взяти до уваги:

    • розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати Вашої дитини;
    • поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються; 
    • цікавтесь які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
    • вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows;
    • наполягайте на тому, щоб Ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм онлайновим другом без Вашого відома;
    • навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
    • контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
    • цікавтесь чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
    • навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
    • переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;
    • інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграхта розвагах;
    • розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

    Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет, це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації. 

    Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

    Як впоратися з критичними ситуаціями?

    Поради від психолога, які допоможуть впоратись з критичними ситуаціями. 

    • Необхідно усвідомити, що подібні ситуації вже траплялися з людством. Які б важкі ситуації не відбувалися у світі, люди завжди виходили з них більш загартованими й сильнішими.
    • Цінуйте все, що маєте. Ставтеся з повагою до вашого майна, адже в такій ситуації вони ваша головна перевага
    • Підтримуйте близьких і трансформуйте позитивні думки. Ваші рідні, а особливо літнього віку, у такий період дуже вразливі й потребують вашої підтримки, не залишайте їх на самоті й заряджайте тільки позитивними емоціями.
    • Сприймайте труднощі не як проблему, а як можливість реорганізації вашого життя. Особливо зараз, під час карантинних обмежень, варто зайнятися саморозвитком, тим паче, в інтернеті для цього існує багато можливостей.
    • Не жалійтеся, а переходьте до дій, які допоможуть покращити ситуацію.
    • Вчіться на помилках, щоб у майбутньому запобігати подібним ситуаціям.

     

    Стрес і його джерела

    i

    Важко уявити собі людину, яка розв’язала всі свої проблеми.
    Ми всі живемо у проблемах, це наше життя.
    Треба просто визнати їх реальне існування.
    В. Леві

    Стрес – це все, що веде організм до швидкого
    старіння або спричиняє хвороби
    Ганс Сельє

     Несприятливих обставин у житті вистачає: напружені стосунки вдома, втрата близької людини, почуття самотності, матеріальні труднощі, порожнеча… Це ще не повний перелік тих ситуацій, які можуть спричинити стрес. Ми завжди намагаємося дивитися в майбутнє з надією. Але під тиском реальності руйнується багато наших планів і сподівань. Людина легко дає раду таким ситуаціям як невдалий день або сварка з друзями. Але тривалі конфлікт й нескінчена низка стресів здатні зашкодити здоров’ю людини.

    Відомий дослідник стресу Г. Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як ви це сприймаєте.

    Стрес (тиск, натиск) – це стан напруження, який виникає внаслідок дії сильного подразника незвичайної ситуації. Стрес необхідний у житті людини. Він допомагає пристосуватися до нових умов, впливає на працездатність, творчість, навчає нас долати перешкоди на життєвому шляху, мобілізувати власні сили й ставати впевненими в собі. Але водночас стрес, якщо від діє довго, може стати руйнівним для людини, від нього потерпають найслабші органи.

    Стрес – складова частина життя, й у помірних дозах він надає життю смак і аромат, як писав Г. Сельє. Стрес природний побічний продукт будь-якої діяльності, він відображає потребу людини в адаптації, у пристосуванні дол. Мінливих умов життя. Це вимагає напруження захисних сил, мобілізації внутрішніх ресурсів організму, щоб енергетично забезпечити можливість вирішення нових завдань.

    Залежно від подразника, який діє на людину, розрізняють два види стресу:

    • дистрес – дія негативних емоцій у ситуаціях горя, нещастя, хвороби, що знижує опірність організму до несприятливих чинників середовища, виснажує людину, заважає їй мобілізуватися;
    • евстрес – дія позитивних емоцій, натхнення, творчого осяяння, кохання, коли за плечима ніби крила виростають.

    Періодичні емоційні стреси корисні для організму: вони позитивно впливають на зовнішній вигляд, мобілізують сили й розумові здібності. Але від дистресу потрібно терміново рятуватися, поки він не встиг втрутитися у ваше життя, здоров’я, кар’єру.

    Для визначення свого стану можна скористатися тестовою методикою «Прихований стрес».

    Тест «Прихований стрес»

         Часто навіть незначні повсякденні неприємності суттєво впливають на нерви людини. Ось дев’ять таких ситуацій, коли ці неприємності виникають. Замисліться, які з них вас нервують найбільше.

    1. Ви хочете зателефонувати, але потрібний номер постійно зайнятий.
    2. Ви помічаєте, що хтось за вами стежить.
    3. Ви з кимось розмовляєте, а інший постійно втручається в вашу бесіду.
    4. Хтось перериває план ваших думок.
    5. Хтось безглуздо підвищує голос.
    6. Ви погано почуваєтеся, коли бачите комбінацію кольорів, що на вашу думку не поєднуються.
    7. Коли ви вітаєтеся з кимось за руку й не відчуваєте ніякої приязні.
    8. Коли ви розмовляєте з людиною, яка орієнтується в темі бесіди краще за вас.
    9. Коли ви щось розповідаєте людині й бачите, що вона вас не слухає.

    Якщо більше п’яти ситуацій заважкі для вас, це означає, що буденні негаразди добряче розхитали вашу нервову систему. Візьміть себе в руки.

     

    Вам ніколи не принесе полегшення:

    • активний «відпочинок» біля телевізора, а також читання книг, спроба звинуватити в своїх невдачах інших;
    • сплески бурхливих емоцій зі сльозами й голосінням;
    • бажання «усамітнитися», щоб «плекати» свій поганий настрій;
    • снодійне.

     Як діяти у стресовій ситуації?

    1. З’ясуйте, що саме вас тривожить і зачіпає за живе. Розкажіть про те, що вас турбує, близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши свою проблему вголос, ви дістанетеся до кореня своїх проблем і знайдете вихід із ситуації.
    2. Сплануйте свій день. Учені помітили, що для людини, стан якої наближається до стресового, час прискорює свій біг. Тому вона відчуває непомірну завантаженість і нестачу часу.
    3. Навчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Вирватися зі стресового кола допоможе найпростіша йогівська вправа. Заплющить очі й подумки перенесіться на берег океану. Підніміть руки вгору й розведіть у сторони, уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна на іншу – ліва знизу. Цього цілком достатньо, щоб повноцінно відпочити, наситити мозок киснем і заспокоїтися. Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам удасться впоратися з хвилюванням.
    4. Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на вашу посмішку, організм продукуватиме бажані гормони радості.
    5. Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях. Візьміть на озброєння японський спосіб боротьби зі стресами. Коли японець відчуває роздратування, він щосили б’є опудало свого шефа. А якщо у вас під рукою ляльки не виявилося, напишіть «обурливий» лист,і з усією люттю, на яку ви здатні, спаліть його, або розірвіть на клаптики.
    6. Вживайте вітамін Е. він підвищує імунітет і стійкість до стресу. До речі, цей вітамін міститься у картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоських горіхах.

    Той, хто має міцне тіло, той може терпіти і спеку, і холод.
    Так само і той, хто є здоровим душевно,
    здатний пережити і гнів, і горе, і радість, і решту почуттів.

    Немає коментарів:

    Дописати коментар

      Шановні колеги та батьки! Нагадуємо, що війна є важким травматичним емоційним періодом не тільки для дорослих, але й для дітей. Їм так сам...