Депресія
та її симптоми

Депресія — це стан, коли людина відчуває глибокий сум та

безнадійність, втрачає сенс життя, і це впливає на ї ї ставлення

до себе та стосунки з іншими людьми. Часто депресія супро-

воджується тривогою. Діти, які перебувають у стані стресу та/

або переживають втрату близьких, можуть мати розлади ува-

ги, складнощі в навчанні, змінювати поведінку. Якщо такі симп -

томи тривають щонайменше два тижні, це може свідчити про

депресію. Такий діагноз може поставити лише фахівець.

Усі люди, навіть трирічні діти, можуть переживати депресію.

У підлітків це трапляється частіше, ніж у дітей молодшого віку.

У дітей, які пережили втрату і горе, ймовірність розвитку де-

пресії також вища.

Як зрозуміти, що
в дитини депресія

Якщо деякі з наведених нижче симптомів тривають щонаймен -

ше два тижні, варто звернутися до спеціаліста, щоб виключити

депресивний розлад:

зміна ваги;

порушення сну;

незвичний і постійний смуток або дратівливість;

раптова втрата інтересу до занять, які завжди подобалися

дитині;

млявість;

зниження самооцінки;

відчуття безнадійності;

думки про самогубство або спроби його вчинити.

Батьки мають звернути увагу на ці раптові зміни в поведінці сво-

їх дітей. Якщо така поведінка зберігається, батьки повинні діяти

негайно.

Як можна
допомогти дитині

Перебувати поруч із людиною, яка має депресію, важко. Бути

батьками дитини з депресією ще важче, бо часто батьки зви-

нувачують себе в тому, що це сталося з дитиною. Дорослим

потрібно витримати це. Варто пам’ятати, що у стані дитини не

завжди винні дорослі. Під час війни спричинити депресію мо -

жуть швидше обставини, на які батьки не мають впливу і які не

можуть контролювати.

Дорослим необхідно піклуватися про себе, щоб вони могли

дбати про дитину. Якщо у батьків/опікунів не буде сил, вони

швидше за все ігноруватимуть симптоми депресії в дитини.

Потрібно розпізнавати й визнавати емоції дитини. Визнайте,

що дитина може відчувати сум і апатію. Розпочніть розмову

про те, які почуття та емоції має дитина.

Щоб підтримати дитину, розмовляйте з нею якомога частіше,

особливо якщо вона звертається до вас. Використовуйте ці мо-

менти для того, щоб побудувати ще ближчі стосунки. Варто та-

кож постійно нагадувати дитині, що ви ї ї підтримуєте і завжди

готові допомогти. Заохочуйте дитину приходити до вас, коли

вона засмучена, і запевняйте ї ї, що ви докладете всіх зусиль,

щоб підтримати ї ї. Одне із найважливіших правил: дитина має

чути від батьків або людей, які їх замінюють, такі фрази: «я з

тобою», «ми пройдемо це разом».

Слідкуйте за тим, щоб дитина була зайнята протягом дня і щоб

ї ї день був наповнений цікавими заняттями. У розпорядку дня

мають поєднуватися різні види діяльності: розваги, дозвілля,

ігри, навчання, щоденні домашні справи, час із родиною, сон і

відпочинок.

Щоб відволікти дитину, залучайте ї ї до занять, які їй до впо-

доби, наприклад, малювання, танців, слухання музики, садів-

ництва тощо. Ці заняття відвертатимуть увагу від негативних

думок і допоможуть полегшити емоційний стан. Практикуйте

вправи на розслаблення, наприклад, глибоке дихання.

Коли слід звернутися
по допомогу до фахівця
з психічного здоров’я

Якщо симптоми зберігаються щонайменше два тижні, можна

запідозрити депресію. Однак симптоми деяких проблем зі здо -

ров’ям схожі на симптоми депресії, тому важливо виключити

інші медичні причини стану, перш ніж діагностувати депресію.

Якщо ви помітили

наведені нижче тривожні

сигнали, обов’язково

зверніться за допомогою:

у харчових звичках відбулися серйозні зміни;

дитина має порушення сну;

дитина говорить про втечу або намагається втекти з дому;

дитина вживає психоактивні речовини;

дитина завдає собі шкоди або має суїцидальні думки та

поведінку.

Що робити, якщо дитині
наснився кошмар і вона
кричить уві сні

Зверніть увагу! Якщо дитині сниться, що хтось ї ї переслідує або

що вона намагається вивільнитися із небезпечного простору,

доторки до неї можуть викликати неочікувану реакцію. Під час

сну, коли дитина із закритими очима, не потрібно торкатися ї ї

чи обіймати.

Сядьте поруч, назвіть дитину на ім’я. Промовте: «Ти спиш. Тобі

наснився страшний сон. Це сон. Я твоя мама/твій тато. Я з то-

бою. Ти зараз прокинешся, і я тебе обійму. Ми в безпеці».

Коли дитина розплющила очі, зверніться до неї на ім’я.

«Подивися на мене. Ти мене бачиш? Кивни. Як тебе звуть? А як

мене? А твого кота/собаку? Тобі наснився страшний сон. Зараз

ти прокинувся/прокинулася. Все добре. Ми в безпеці. Стисни

мою руку сильно-сильно. Можна тебе обійняти? Я з тобою. Ми

в безпеці». Обійміть дитину, трохи погойдайте, можна також

тихесенько співати колискову.

Відженіть усі страшні сни. Потрібно, щоб дитина сама зробила

якусь дію: «Поплещимо в долоні, і сон піде до країни снів, а ми

залишаємося в реальності». Або: «Зараз ми бризнемо пульве -

ризатором (навіть уявним), нашим спреєм від монстрів». Або

ще й так: «Давай сильно дмухнемо, і погані сни розвіються як

туман».

Закріпіть дії дитини словами. «Ти впорався/впоралася. Дивися,

ти сам/сама все подолав/подолала». Якщо дитина сама не роз-

повідає, що їй наснилося, не змушуйте ї ї. Якщо розповідає, ска-

жіть, що це був страшний сон і що всі події відбувалися уві сні:

«Усе минуло. Ти в безпеці». Якщо дитина розповідає про воро-

гів, що не міг / не могла вибратися або що поруч були снаряди,

можна ворогів жестом «стерти на попіл»; уявити, як ви змогли

уникнути небезпеки; уявити над собою світловий щит. Батькам

із дитиною важливо завершити те, що не було завершене уві

сні. У цьому також можуть допомогти психологи.

Ознаки відновлення
у дітей різного віку

Ігри. Діти повертаються до рольової сюжетної гри не з одні-

єю-двома, а з різними іграшками, різними сюжетами, що роз -

виваються під час самої гри. Коли дитина грає у гру з одним

(травматичним) сюжетом, це сигналізує про те, що вона шукає

«вихід» зі складної ситуації.

Творчість. Змінюються теми та сюжети в малюнках. В малюн-

ках знову з’являється простір, поступово повертаються звичні

пропорції тіла, діти починають промальовувати небо, землю,

обирають різноманітну гаму кольорів та розширюють вибір

матеріалів: малюють олівцями, маркерами, фарбами, ліплять

із пластиліну чи граються кінетичним піском (він продається у

магазинах іграшок та товарів для творчості й має властивості

пластиліну).

З’являється цікавість до нового. Вона може проявлятися в тому,

що дитина робить щось нове та ставить запитання «А чому?»,

«А як це влаштовано?», «А можна я спробую?». Важливо відріз-

няти запитання «цікавості» від тих, що пов’язані з контролем і

тривогою («А що буде далі, а потім, а потім…»; «А що відбува-

тиметься, коли ми приїдемо?», «А що буде, якщо щось станеть -

ся?»).

Контакти. Діти стають відкритішими до спілкуванням. Якщо

раніше вони були сфокусовані на батьках, то тепер вони посту -

пово розширюють коло спілкування, вводячи в нього дітей та

інших дорослих.

Їжа. Дитина починає збільшувати кількість продуктів, які спо -

живає, пробує нові.

Одяг. Дитина може попросити придбати їй інший одяг (обирати

нові моделі, фактуру, колір). Якщо в дитини була відмова від

нового, ця динаміка є позитивною.

Сон. Дитина починає спати більше чи менше, ніж раніше. Будь-

які зміни сну можуть бути ознакою відновлення після травми.

До чого батькам/
опікунам потрібно бути
готовими

1. Регрес. Це відкат до більш раннього етапу розвитку (сюсю-

кання, скиглення, ниття, тобто повернення до поведінки або

ігор, які були в той час, коли дитина відчувала більшу безпе-

ку).

2. Відкат у знаннях. Неможливо спрогнозувати, скільки часу

потрібно відвести на повторення матеріалу, що був уже про-

йдений.

3. У дітей шкільного віку може бути деякий регрес у навичках

письма.

4. Діти (як і дорослі), що пережили досвід травматизації, мо-

жуть «забувати» правила орфографії.

5. Можуть бути складнощі із предметами та знаннями, пов’яза-

ними з просторовою орієнтацією (це одночасно і геометрія,

тригонометрія, і використання прийменників «над», «за»,

«під», «через» тощо).

6. Травматичний досвід ускладнює сприйняття абстрактних

понять.

7. Погіршення навичок читання. Важливо пам’ятати, що це тим -

часово.

8. Ускладнення запам’ятовування інформації.

9. Діти під час навчання можуть крутити щось у руках, гойда-

тися на стільці. Це не обов’язково відволікання. Багато хто,

навпаки, так концентрується. Це може бути способом «від-

ключити» зайві сигнали.