Психологічна готовність до школи дітей 5-6-річного віку

Дитина, що вступає до школи, має бути зрілою у фізичному й соціальному відношенні, вона має досягти певного рівня розумового й емоційно-вольового розвитку. Навчальна діяльність потребує певного запасу знань про навколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна володіти розумовими операціями, вміти узагальнювати й диференціювати предмети і явища довкілля, уміти планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль. Важливі позитивне ставлення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки і вияв вольових зусиль. Тому поняття «готовність дитини до школи» ми розглядаємо як комплексне, багатогранне і таке, що охоплює всі царини життя дитини.

Тимчасом досі навіть від працівників освіти можна почути настанови щодо підготовки дітей до школи як про формування у них навичок письма, читання. Формування цих умінь в дошкільному віці замість роботи над загальним психічним розвитком, адекватними віковими особливостями дитини, ігровими методами нічого доброго їй не приносить, окрім відрази до навчання. Натомість психологічно готовій до навчання дитині буває цілком достатньо передбаченого навчальним планом часу, щоб успішно засвоїти програмовий матеріал. Отже, рівень загального психічного розвитку виявляється в загальній обізнаності, тобто певному запасі уявлень про навколишній світ, у сформованості пізнавальних процесів, емоційно-вольовому розвитку та соціально-комунікативних навичках. Усі ці сторони психологічного розвитку досить тісно пов’язані між собою і впливають одна на одну під час свого становлення.

Про достатній рівень інтелектуального розвитку дитини свідчить її здатність орієнтуватися в змісті доступного для її віку оповідання, сюжетного малюнка, що виявляється в умінні пояснити дії персонажів, відповідаючи на поставлені запитання, або й побудувати самостійну розповідь з двох-трьох коротеньких речень. Тут-таки можна зробити висновок і про розвиток мовлення у дитини: правильність вимови, узгодження слів у реченні, поширеність речень, вживання різних частин мови, словниковий запас.

Дуже важливим для успішного навчання показником загального розвитку дитини є рівень сформованості її сприймання. Цей психічний процес є провідним упродовж дошкільного дитинства і виступає основою для формування наочно-образного мислення, а далі й словесно-логічного. У готової до шкільного навчання дитини сприймання вже добре розвинене. Вона легко оперує сенсорними еталонами: кольором, формою, величиною, що виявляється у вправному виконанні практичних завдань на розрізнення та об’єднання предметів за цими ознаками, складанні фігурок із частин. Саме завдяки добре розвиненому сприйманню створюються передумови для оволодіння читанням, адже, щоб навчитися читати, потрібно, насамперед, добре знати та розрізняти зображення літер.

Не менш важливою для успішного навчання в школі є вправність дрібних рухів руки дитини, особливо у поєднанні із зоровим сприйманням, тобто зорово-моторна координація. Завдяки здатності відтворювати на письмі побачене вона може навчитися писати, малювати. Ця функція посилено розвивається впродовж усього дошкільного дитинства у малюванні, починаючи з примітивних черкань та каракулів дво-трилітньої дитини, а далі більш охайного штрихування та розфарбовування контурних зображень, виконання малюнків за власним задумом. Про важливість зорово-моторної координації, як показника готовності дитини до навчання, свідчить те, що перевірка цієї функції включається майже в усі методики діагностики шкільної зрілості.

Тим часом недостатній розвиток сприймання, зорово-моторної координації є найпоширенішою причиною труднощів у оволодінні дитиною                 такими важливими шкільними навичками, як письмо, читання. П’яти-шестилітні діти з цим недоліком не можуть скопіювати просте зображення кола, квадрата, трикутника. Тому бажано, щоб із такими дітьми проводилися спеціальні заняття в дошкільному віці, перш ніж включити їх у процес шкільного навчання.

Поряд із зоровим сприйманням великого значення для готовності дитини до шкільного навчання набуває слухове сприймання, зокрема, сформованість фонематичного слуху, тобто здатність виокремлювати звуки та порядок їх розміщення у слові. Це неодмінна умова навчання читання і письма.

Загальний психічний розвиток дитини, необхідний для засвоєння шкільних знань, виявляється також у її здатності оперувати певними предметно-кількісними відношеннями: вміти порівнювати предмети за розміром, формою, орієнтуватися у просторі, керуючись поняттям «далі-ближче» , «вгорі-внизу», «праворуч-ліворуч», «більше-менше», «довше-коротше», «важче-легше» та ін.

Надзвичайно важливою складовою готовності дітей до навчання є певний рівень їхньої емоційно-вольової та соціальної зрілості, який виявляється у довільності поведінки. На відміну від імпульсивних дій дітей раннього віку, які опосередковуються предметною ситуацією, недостатньо усвідомленим спонуканням, довільна дія – це дія, що керується свідомо прийнятою вимогою, правилом, або навпаки – відмова від дії теж відповідно до певних обставин.

Наголосимо, що мотиваційна готовність до навчання виростає на ґрунті достатнього інтелектуального, емоційно-вольового, особистісного розвитку дитини. Якщо ці передумови недостатні, позитивна мотивація навчання не може бути стійкою.

Отже, готовність дитини до шкільного навчання складається з багатьох компонентів. Недостатня сформованість якогось із них не може  не позначитись на її адаптації до школи. Ще складніше, якщо неготовність виявляється за багатьма показниками.Саме для того, щоб вчасно запобігти біді, необхідне психологічне обстеження готовності дітей до школи за показниками психофізіологічного розвитку, а не за рівнем сформованості шкільних навичок.

Неготовність дитини до навчання в школі означає, що вона залишається більшою мірою дошкільником, ніж її ровесники, готові стати учнями.

Серед них є дві категорії: ті, що мають порушення навчальної діяльності через різні недоліки пізнавальної сфери, а також ті, у яких ускладнення в навчанні виникають у зв’язку з динамічними особливостями поведінки і порушенням формування особистості. Кожна з цих категорій дітей дуже неоднорідна і може бути поділена на підгрупи з дуже суттєвими відмінностями щодо змісту і вираженості  навчальних проблем, тактики корекційно-розвивальної роботи, перспектив подальшого навчання та соціально-трудової адаптації.

 Шановні батьки!

Вітаю вас і ваших дітей із початком нового навчального року!

1 вересня — це завжди хвилюючий день, який відкриває новий етап для школярів і їхніх родин. Нехай цей рік подарує дітям цікаві знання, справжніх друзів та впевненість у власних силах. А вам — терпіння, мудрості й радості від спільних досягнень.

Пам’ятайте: підтримка й теплі слова вдома — це найбільший ресурс для дитини у навчанні

З повагою і теплом,

психолог Марина Задрієнко

ВПРАВИ ТА ІГРИ ,ЩОБ ДОПОМОТИ ДИТИНІ ЗНЯТИ СТРЕС

 

ПАМ'ЯТКА ЯК ПЕРЕЖИТИ ПОТРЯСІННЯ

Життя після потрясіння – це складний і індивідуальний процес. Немає єдиного правильного шляху, і те, як людина переживає та відновлюється, залежить від багатьох факторів, включаючи природу потрясіння, наявність підтримки, особистісні риси та доступ до ресурсів.

 

Як потурбуватися про психічне здоров'я вашої дитини

В наш час піклування про психічне здоров'я дітей – це надзвичайно важливо. Адже психічне здоров'я є основою для їхнього емоційного, соціального та когнітивного розвитку. Тому важливо створювати безпечне та підтримуюче середовище для дітей, навчати їх здорових способів справлятися зі стресом та емоціями, застосовувати ігри та вправи для зняття стресу та емоційного напруження,а також звертатися за допомогою до фахівців, якщо виникають проблеми

 

Депресія
та її симптоми

Депресія — це стан, коли людина відчуває глибокий сум та

безнадійність, втрачає сенс життя, і це впливає на ї ї ставлення

до себе та стосунки з іншими людьми. Часто депресія супро-

воджується тривогою. Діти, які перебувають у стані стресу та/

або переживають втрату близьких, можуть мати розлади ува-

ги, складнощі в навчанні, змінювати поведінку. Якщо такі симп -

томи тривають щонайменше два тижні, це може свідчити про

депресію. Такий діагноз може поставити лише фахівець.

Усі люди, навіть трирічні діти, можуть переживати депресію.

У підлітків це трапляється частіше, ніж у дітей молодшого віку.

У дітей, які пережили втрату і горе, ймовірність розвитку де-

пресії також вища.

Як зрозуміти, що
в дитини депресія

Якщо деякі з наведених нижче симптомів тривають щонаймен -

ше два тижні, варто звернутися до спеціаліста, щоб виключити

депресивний розлад:

зміна ваги;

порушення сну;

незвичний і постійний смуток або дратівливість;

раптова втрата інтересу до занять, які завжди подобалися

дитині;

млявість;

зниження самооцінки;

відчуття безнадійності;

думки про самогубство або спроби його вчинити.

Батьки мають звернути увагу на ці раптові зміни в поведінці сво-

їх дітей. Якщо така поведінка зберігається, батьки повинні діяти

негайно.

Як можна
допомогти дитині

Перебувати поруч із людиною, яка має депресію, важко. Бути

батьками дитини з депресією ще важче, бо часто батьки зви-

нувачують себе в тому, що це сталося з дитиною. Дорослим

потрібно витримати це. Варто пам’ятати, що у стані дитини не

завжди винні дорослі. Під час війни спричинити депресію мо -

жуть швидше обставини, на які батьки не мають впливу і які не

можуть контролювати.

Дорослим необхідно піклуватися про себе, щоб вони могли

дбати про дитину. Якщо у батьків/опікунів не буде сил, вони

швидше за все ігноруватимуть симптоми депресії в дитини.

Потрібно розпізнавати й визнавати емоції дитини. Визнайте,

що дитина може відчувати сум і апатію. Розпочніть розмову

про те, які почуття та емоції має дитина.

Щоб підтримати дитину, розмовляйте з нею якомога частіше,

особливо якщо вона звертається до вас. Використовуйте ці мо-

менти для того, щоб побудувати ще ближчі стосунки. Варто та-

кож постійно нагадувати дитині, що ви ї ї підтримуєте і завжди

готові допомогти. Заохочуйте дитину приходити до вас, коли

вона засмучена, і запевняйте ї ї, що ви докладете всіх зусиль,

щоб підтримати ї ї. Одне із найважливіших правил: дитина має

чути від батьків або людей, які їх замінюють, такі фрази: «я з

тобою», «ми пройдемо це разом».

Слідкуйте за тим, щоб дитина була зайнята протягом дня і щоб

ї ї день був наповнений цікавими заняттями. У розпорядку дня

мають поєднуватися різні види діяльності: розваги, дозвілля,

ігри, навчання, щоденні домашні справи, час із родиною, сон і

відпочинок.

Щоб відволікти дитину, залучайте ї ї до занять, які їй до впо-

доби, наприклад, малювання, танців, слухання музики, садів-

ництва тощо. Ці заняття відвертатимуть увагу від негативних

думок і допоможуть полегшити емоційний стан. Практикуйте

вправи на розслаблення, наприклад, глибоке дихання.

Коли слід звернутися
по допомогу до фахівця
з психічного здоров’я

Якщо симптоми зберігаються щонайменше два тижні, можна

запідозрити депресію. Однак симптоми деяких проблем зі здо -

ров’ям схожі на симптоми депресії, тому важливо виключити

інші медичні причини стану, перш ніж діагностувати депресію.

Якщо ви помітили

наведені нижче тривожні

сигнали, обов’язково

зверніться за допомогою:

у харчових звичках відбулися серйозні зміни;

дитина має порушення сну;

дитина говорить про втечу або намагається втекти з дому;

дитина вживає психоактивні речовини;

дитина завдає собі шкоди або має суїцидальні думки та

поведінку.

Що робити, якщо дитині
наснився кошмар і вона
кричить уві сні

Зверніть увагу! Якщо дитині сниться, що хтось ї ї переслідує або

що вона намагається вивільнитися із небезпечного простору,

доторки до неї можуть викликати неочікувану реакцію. Під час

сну, коли дитина із закритими очима, не потрібно торкатися ї ї

чи обіймати.

Сядьте поруч, назвіть дитину на ім’я. Промовте: «Ти спиш. Тобі

наснився страшний сон. Це сон. Я твоя мама/твій тато. Я з то-

бою. Ти зараз прокинешся, і я тебе обійму. Ми в безпеці».

Коли дитина розплющила очі, зверніться до неї на ім’я.

«Подивися на мене. Ти мене бачиш? Кивни. Як тебе звуть? А як

мене? А твого кота/собаку? Тобі наснився страшний сон. Зараз

ти прокинувся/прокинулася. Все добре. Ми в безпеці. Стисни

мою руку сильно-сильно. Можна тебе обійняти? Я з тобою. Ми

в безпеці». Обійміть дитину, трохи погойдайте, можна також

тихесенько співати колискову.

Відженіть усі страшні сни. Потрібно, щоб дитина сама зробила

якусь дію: «Поплещимо в долоні, і сон піде до країни снів, а ми

залишаємося в реальності». Або: «Зараз ми бризнемо пульве -

ризатором (навіть уявним), нашим спреєм від монстрів». Або

ще й так: «Давай сильно дмухнемо, і погані сни розвіються як

туман».

Закріпіть дії дитини словами. «Ти впорався/впоралася. Дивися,

ти сам/сама все подолав/подолала». Якщо дитина сама не роз-

повідає, що їй наснилося, не змушуйте ї ї. Якщо розповідає, ска-

жіть, що це був страшний сон і що всі події відбувалися уві сні:

«Усе минуло. Ти в безпеці». Якщо дитина розповідає про воро-

гів, що не міг / не могла вибратися або що поруч були снаряди,

можна ворогів жестом «стерти на попіл»; уявити, як ви змогли

уникнути небезпеки; уявити над собою світловий щит. Батькам

із дитиною важливо завершити те, що не було завершене уві

сні. У цьому також можуть допомогти психологи.

Ознаки відновлення
у дітей різного віку

Ігри. Діти повертаються до рольової сюжетної гри не з одні-

єю-двома, а з різними іграшками, різними сюжетами, що роз -

виваються під час самої гри. Коли дитина грає у гру з одним

(травматичним) сюжетом, це сигналізує про те, що вона шукає

«вихід» зі складної ситуації.

Творчість. Змінюються теми та сюжети в малюнках. В малюн-

ках знову з’являється простір, поступово повертаються звичні

пропорції тіла, діти починають промальовувати небо, землю,

обирають різноманітну гаму кольорів та розширюють вибір

матеріалів: малюють олівцями, маркерами, фарбами, ліплять

із пластиліну чи граються кінетичним піском (він продається у

магазинах іграшок та товарів для творчості й має властивості

пластиліну).

З’являється цікавість до нового. Вона може проявлятися в тому,

що дитина робить щось нове та ставить запитання «А чому?»,

«А як це влаштовано?», «А можна я спробую?». Важливо відріз-

няти запитання «цікавості» від тих, що пов’язані з контролем і

тривогою («А що буде далі, а потім, а потім…»; «А що відбува-

тиметься, коли ми приїдемо?», «А що буде, якщо щось станеть -

ся?»).

Контакти. Діти стають відкритішими до спілкуванням. Якщо

раніше вони були сфокусовані на батьках, то тепер вони посту -

пово розширюють коло спілкування, вводячи в нього дітей та

інших дорослих.

Їжа. Дитина починає збільшувати кількість продуктів, які спо -

живає, пробує нові.

Одяг. Дитина може попросити придбати їй інший одяг (обирати

нові моделі, фактуру, колір). Якщо в дитини була відмова від

нового, ця динаміка є позитивною.

Сон. Дитина починає спати більше чи менше, ніж раніше. Будь-

які зміни сну можуть бути ознакою відновлення після травми.

До чого батькам/
опікунам потрібно бути
готовими

1. Регрес. Це відкат до більш раннього етапу розвитку (сюсю-

кання, скиглення, ниття, тобто повернення до поведінки або

ігор, які були в той час, коли дитина відчувала більшу безпе-

ку).

2. Відкат у знаннях. Неможливо спрогнозувати, скільки часу

потрібно відвести на повторення матеріалу, що був уже про-

йдений.

3. У дітей шкільного віку може бути деякий регрес у навичках

письма.

4. Діти (як і дорослі), що пережили досвід травматизації, мо-

жуть «забувати» правила орфографії.

5. Можуть бути складнощі із предметами та знаннями, пов’яза-

ними з просторовою орієнтацією (це одночасно і геометрія,

тригонометрія, і використання прийменників «над», «за»,

«під», «через» тощо).

6. Травматичний досвід ускладнює сприйняття абстрактних

понять.

7. Погіршення навичок читання. Важливо пам’ятати, що це тим -

часово.

8. Ускладнення запам’ятовування інформації.

9. Діти під час навчання можуть крутити щось у руках, гойда-

тися на стільці. Це не обов’язково відволікання. Багато хто,

навпаки, так концентрується. Це може бути способом «від-

ключити» зайві сигнали.