Інструкція для школярів на випадок бойових дій і артилерійських обстрілів.

Якщо перебуваєте в школі

• Пам’ятайте, що в школі за ваші життя та безпеку відповідають вчителі та адміністрація. Виконуйте їхні вказівки.
• Не намагайтеся самостійно та без дозволу вчителя залишити приміщення школи, щоб дістатися дому. Це може бути небезпечно.
• Якщо маєте можливість, зателефонуйте своїм рідним, щоб узгодити подальші дії.
• Якщо в районі вашої школи почався артилерійський обстріл, перечекайте його в безпечному місці під наглядом учителів.
• Домовтеся з рідними, щоб вони забрали вас додому, щойно з’явиться така можливість.

Якщо перебуваєте вдома

• Якщо на час бойових дій або обстрілів ви самі вдома, одразу зайдіть у безпечне місце та перечекайте небезпеку.

• Якщо ви живете в приватному будинку, то спустіться в підвал.
• Якщо у квартирі — заховайтеся в комірчину або ванну кімнату. Ці приміщення більш захищені та безпечні.

• Не забудьте прихопити із собою теплі речі та пляшку води. Невідомо, скільки часу доведеться чекати.
• Якщо з вами вдома молодші брати або сестри, заспокойте їх і подбайте про них. Їм також захопіть теплий одяг і пляшку води.
• Якщо маєте можливість, зателефонуйте близьким. Повідомте, що ви вдома.
• Не намагайтеся спостерігати з вікна чи балкона за перебігом подій. У жодному разі не фільмуйте обстріли на мобільний телефон, щоб потім похизуватися в соцмережах. Вас можуть сплутати з артилерійським спостерігачем або коригувальником, і наслідки можуть бути трагічні.
• Тримайтеся якомога далі від вікон. Поранення від уламків скла можуть бути не менш небезпечними, ніж від осколків.

Якщо перебуваєте надворі

• Щойно почнуться бойові дії або обстріли, знайдіть укриття, щоб перечекати небезпеку.
• Якщо маєте змогу, негайно зателефонуйте батькам і повідомте про місце свого перебування. Домовтеся, щоб вони якнайшвидше за вами приїхали.
• Не намагайтеся дійти додому самостійно.

Тривожний наплічник

Замість валізи заздалегідь зберіть тривожний наплічник. Він стане для вас додатковим захистом і дозволить звільнити руки.

До наплічника обов’язково покладіть:

• ксерокопії документів, загорнутих у файли (паспорт, свідоцтво про народження, медична картка). Оригінали документів мають зберігатися у ваших батьків;
• одяг (футболки, шкарпетки, білизна);
• невеликий запас їжі (кілька упаковок печива, дві-три шоколадки);
• воду;
• зарядне для мобільного телефона, кілька стартових пакетів мобільних операторів;
• ліхтарик і запасні батарейки до нього;
• блокнот із номерами телефонів близьких (на випадок, якщо ваш телефон вийде з ладу);
• мінімальну аптечку (дві-три медичні маски, бинт, пластир, дитячий крем, за потреби — особисті ліки);
• улюблену іграшку, якщо вона невелика.

Додаткові пояснення та поради

• Бойові дії майже ніколи не починаються неочікувано. Постійно працює військова розвідка, існують лінії оборони, є відпрацьований план контрзаходів. Якщо агресор і вирішить піти в наступ, військово-цивільна адміністрація неодмінно сповістить про це місцеве населення. За таких обставин школи найімовірніше вчасно закриють.
• Інша справа — артилерійський обстріл. Він справді може початися зненацька. Тоді варто дотримуватися порад вище.
• Під час бойових дій або обстрілів мобільний зв’язок може не працювати. У такому разі вам потрібно заздалегідь продумати різні плани дій разом з батьками.
• Головне — не панікуйте та не створюйте додаткових проблем для своїх батьків. Будьте пильними, зосередженими та завжди перебувайте в полі зору старших. Дбайте про своїх молодших братів і сестер. І пам’ятайте: ви маєте бути сильними.

Як знизити стрес дорослому і дитині?

Зображення: Pablo Marquez

Зараз багато хто перебуває в стресі і тривозі через поточну ситуацію. Як подолати стрес? Як віднайти ресурс, який зараз особливо потрібний? Поради дає кандидат біологічних наук Петро Чорноморець.

Науковець уточнив: це стосується поточної ситуації поза фронтом і зонами обстрілу. Коли треба бігти, ховатися, захищатися в моменті, діють інші механізми. Надані поради доречні, поки люди завмерли у очікуванні або рухаються кудись, але без гострого стану.

1. Стрес вимагає фізичної та емоційної дії

Коли починає емоційно накривати, в першу чергу треба рухатися: фізичні вправи, прогулянки (якщо безпечно) тощо. Варто також облаштувати місце, де можна прокричатися та поплакати — і робити це щоразу, коли є напруження.

2. Стрес та тривогу необхідно відгальмовувати

Стрес схильний до самопідсилення на багатьох рівнях: від позитивного зворотного зв’язку в катехоламінових синапсах і до накручування себе суто на рівні думок.

Тому стрес та тривогу необхідно постійно відгальмовувати. Піймали себе на тривозі — медитуємо. Якщо треба — фізичні вправи, крики — і знову медитуємо. Робимо дихальні практики. І не накручуємо себе. Думати про проблему треба тільки в момент планування дій та під час конкретних дій.

3. Максимально зачепитися за теперішнє

Майже весь наш страх знаходиться в майбутньому. Якщо тільки ви просто зараз не біжите від фізично присутньої загрози, ваш страх — це емоційна реакція на прогноз.

Це дуже цінно, що наш мозок вміє прогнозувати майбутнє і діяти стратегічно. Але у цієї суперсили є побічка: оскільки страх живе в майбутньому, його зазвичай в сотні разів більше, ніж потрібно для адекватних дій.

Страх уже дав вам сигнал. Ви його почули і обрали якусь тактику дій або набір тактик до різних обставин. Далі страх стає ворогом і думки про майбутнє стають ворогом. Тому наша задача — максимально зачепитися за теперішнє. Заземлятися у те, що тут і зараз є у вашому житті та робить його кращим. Стіни є? Супер. Вода є? Чудово. Їжа. Люди. Тварини. Все, що окей тут і зараз, має бути основним фокусом уваги.

4. Варто мати план дій

Слід скласти свій план дій. Я маю, але не є в цьому питанні експертом, щоб радити.

5. Не посилювати паніку один одного з тими, хто поруч

Кожен повинен взяти на себе відповідальність за свій стан. Дитина на тому рівні, на якому вона здатна, теж має це зробити.

Найкращий механізм для цього — особисті кордони та самообслуговування. Кожен сам робить для себе все, що здатний зробити. У спільних справах домовляємося про ролі. Якщо потрібна допомога, про неї просять і домовляються. Кожен має особисту схованку, щоб побути в тиші наодинці, а також місце для теплого контакту.

6. Не втручатись у стан іншого, якщо він не сягає гострої ситуації

Якщо хтось панічно починає кудись бігти, не втручаємося у цей стан, а в першу чергу заземлюємо себе. Якщо немає гострої необхідності кудись бігти, не спішіть. Спочатку формуємо свій спокій, потім стає спокійно оточуючим. Або не стає, але їхній стан — їхня відповідальність. Найкраще, що ви можете зробити для них — утримати власну стабільність.

Втручаємося лише у гострій ситуації, коли треба фізично зафіксувати або дати ляпаса. Весь інший час наш сигнал близьким: «Я з тобою, я спокійний, зіприся на мене у моєму спокої».

Ми поруч для того, щоб обіймати, розмовляти, робити щось спільне.

6. Створюйте компенсатори стресу

Шукайте, що тут і зараз дозволить зробити собі та близьким комфортно. Або відволіче від думок.

Але уникайте азартної діяльності: високий рівень збудження в моменті може допомагати, але далі скоріше за все буде підсилювати тривогу.

7. Дотримуватись інформаційної гігієни

Всі знають, не всі роблять. Оберіть кілька джерел інформації, усі інші не дивіться. У більшості частин країни немає необхідності моніторити ситуацію щохвилини, можна читати новини раз на годину або рідше. Те саме стосується обговорень із близькими: тільки якщо є критично важлива інформація. Поза тим говоримо про ситуацію за графіком, наприклад двічі на день. Менше знаєш — міцніше спиш.

Але, звісно, потрібно лишити достатній контакт з реальністю через довірені джерела.

8. Інтелектуальна діяльність може допомогти

Кора великих півкуль гальмує амігдалу, яка робить нам тривожність. Тому інтелектуальна діяльність може допомагати: шахи, головоломки, математичні задачі, кросворди, вивчення іноземної мови тощо.

Чим зайняти дитину у сховищі?

Психологиня Світлана Ройз поділилась ідеями, чим можна відволікти дітей в укриттях. Більшість із цих ігор підходять для бомбосховищ, де проводять ці дні мільйони родин. Під час стресу ігри дітей можуть стати регресивними — старші можуть знову грати в ігри малюків, наголосила психологиня. Ділимося іграми, які пропонує Світлана Ройз.

Нам важливо пам’ятати, що аудіальний канал сприйняття під час гулу сирен під особливим навантаженням. Тож треба його «зайняти»:

• Співати хором.
• Слухати в навушниках аудіоказки та музику.
• Взяти із собою гітару, влаштувати для всіх концерт.
• Кричати кричалки проти «утипутіна» та російської армії.

Тіло

1. Пластилін (зараз ліпити може бути ефективніше, ніж малювати). Сьогодні донька ліпила «утипутіна», танк, війська.
2. По можливості взяти із собою подушки, щоб зробити будиночок.
3. Нитки, щоб довкола себе «прокреслити» коло безпеки.
4. Орігамі.
5. Робити мотанки з хусточок та роздавати дітям у сховищі.
6. Вчитися жонглювати.
7. «Чарівні дотики»: уявити, що тіло — музичний інструмент. Кожна частина тіла видає свій звук. Торкатися долонькою, а дитина співає, мукає, кукурікає тощо.
8. «Я — тварина»: показати жестом, позою, звуками, яка тварина. Другий партнер із гри відгадує. Образ тварини завжди «про життєвість».
9. «Докричатися до Місяця»: уявити, що треба крикнути послання космонавтам чи інопланетянам. Можна кричати з різних кутів кімнати одне одному, можна спрямовувати звук далеко-далеко.
10. «Вдихнути хмару»: уявити, що вдихнули хмару, і видихнути її зі звуком, можна із грозою та блискавкою (тупаючи ногами).
11. «Погода»: можна йти, можна стукати пучками пальців (краще нігтями): спочатку сонечко і легкий вітер (йдемо-стукаємо повільно, м’яко і тихо), потім вітер міцніє, починається дощ (йдемо швидше і тупаємо). Дощ посилюється — тупаємо сильніше, злива — стрибаємо, гроза — ураган — стрибаємо, дуємо і кричимо, вітер заспокоюється, дощ стихає — поступово йдемо тихіше і повільніше. Закінчуємо «хорошою погодою».
12. «Клац-клац»: клацати зубами, ніби від холоду, потім показувати зуби, як мавпочки, шкіритись і гарчати, як тигри. Після цього перетворитися на людей.
13. «Лети!»: дмухати одне на одного, як на перо. Дозволити собі подмухати на одного з батьків, щоб «здути» його з місця.
14. «Штовхалки»: «відштовхнути повітряною хвилею» одного з батьків (партнера по грі), зробивши жест руками. Партнер «відлітає» від дитини.
15. «Борці сумо»: засунути подушку під футболку і штовхатися, подушка пом’якшуватиме удар.
16. Рвати папір, а потім зібрати з уривків колаж.
17. Боулінг: збивати будь-які предмети (дозволити порушити порядок).
18. «Злий бобер»: придумати злу тварину і поводитися так, як може поводитися ця тварина. Потім перетворитися на добру тварину. Потім — на людину.
19. «Випустити пазурі»: показати, як тигреня шипить і показує пазурі, коли хоче захиститися. Потім перетворитися на людину.
20. «У ціль»: зім’яти в руках папір і як м’ячиком влучити в ціль.
21. Кричати в «мішок для крику». Або в склянку.
22. «Буцалки так-ні» — буцатись руками чи головою, говорячи по черзі «так» чи «ні».

Настільні ігри

1. Шахи — шашки.
2. Причому шашки збивати щиглями (нам потрібні «агресивні дії»).
3. Будь-які настолки.
4. Карти.
5. Що простіша (тупіша) гра, то краще.
6. Розставляти доміношки та влаштовувати «ланцюгову реакцію».

Малювати

1. Мандали, будиночки, веселки.
2. Мрію.
3. Найбезпечніше, захищене місце.
4. Те, що хочеться робити одразу після війни.
5. Розмальовки.
6. Ангелів.

Ігри зі словами

«Питання»: один гравець ставить запитання — другий повинен відповісти на нього питанням. Гра триває, доки хтось скаже речення без питання. Наприклад: «Ти їв сьогодні? — А чому ти цікавишся? — Хіба це секретне питання?» — і так далі.

«Чотири слова» (дітям від 8 років можна запропонувати і 5–6 слів): вибираємо 4 абсолютно не пов’язані між собою слова. Використовуючи їх, складаємо по черзі невелику розповідь.

«Багато слів»: вибираємо велике слово. З його букв кожен на своєму аркуші складає та записує багато маленьких. Діти можуть спочатку бути в команді з дорослими, а потім вони швидко стають самостійними гравцями.

«Малювання словом»: вибираємо слово, яке дитині складно писати або вимовляти. Вигадуємо, що саме малюватимемо. Наприклад, намалювати фігурку кота, використовуючи лише загадане слово (пишемо його багато разів у різних площинах).

«Навпаки»: говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, чайник — киньяч, стіна — анітс…

Написати врозсип на аркуші літери, з’єднувати букви лініями в слова.

«Покажи слово»: один гравець загадує слово і показує його пантомімою.

«Я загадав»: розповісти про загадане слово, не називаючи його. Наприклад: «Я загадав — білий, холодний, рипить під ногами, тане».

«Індукція — дедукція»: гравець загадує предмет. Інші повинні його вгадати, ставлячи запитання, на які він може відповісти тільки «так» або «ні» (з дитиною ми починали із загадування тварин та частин тіла).

«Остання літера»: кожен гравець каже слово, яке починається на останню літеру попереднього слова.

«Рима»: називаємо 4 (або 2) випадкові слова, на які шукаємо риму або з якими вигадуємо чотиривірші.

«Літера»: називаємо слова лише на задану букву.

«Шукаємо подібне»: називаємо два випадкові слова — чим вони можуть бути об’єднані?

«Чарівна мова»: для дітей, які навчаються розбивати слова на склади. Розмовляємо, перед кожним складом додаючи додатковий склад (жи, ма, хрю…)

«Нісенітниця»: говоримо початок речення, до якого потрібно вигадати продовження-«нісенітницю», абсолютно нереальне.

«Казка»: складаємо казку — кожен каже по реченню.

«Асоціації»: один гравець називає слово, наступний — свою асоціацію на це слово (дітям можемо пояснити — перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово).

«Це слово вміє…»: описуємо слово його «вміннями».

«Картина»: називаємо слово. По черзі розповідаємо, яку об’ємну картину ми бачимо, коли вимовляємо це слово. Наприклад, для одного гравця слово «чай» означає: сім’я сидить за столом і розмовляє, для іншого — чайна плантація та збирачі чаю, для третього — стіл накритий скатертиною, грає музика, для четвертого — чайна церемонія, для п’ятого — людина сама стоїть біля вікна, насолоджуючись самотністю та чаєм.

«Антоніми»: називаємо слова і шукаємо до них антоніми.

«Неіснуюче слово»: вигадуємо неіснуючі слова, і що вони могли б означати мовою інопланетян.

«Тарабарська мова»: говоримо одне з одним тарабарською мовою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що кожен говорить.

Також помічні мультики й ігри в телефоні, де задіяно просторове сприйняття — типу тетріса.