Інструкція для школярів на випадок бойових дій і артилерійських обстрілів.
Якщо перебуваєте в школі
- Пам’ятайте, що в школі за ваші життя та безпеку відповідають вчителі та адміністрація. Виконуйте їхні вказівки.
- Не намагайтеся самостійно та без дозволу вчителя залишити приміщення школи, щоб дістатися дому. Це може бути небезпечно.
- Якщо маєте можливість, зателефонуйте своїм рідним, щоб узгодити подальші дії.
- Якщо в районі вашої школи почався артилерійський обстріл, перечекайте його в безпечному місці під наглядом учителів.
- Домовтеся з рідними, щоб вони забрали вас додому, щойно з’явиться така можливість.
Якщо перебуваєте вдома
- Якщо на час бойових дій або обстрілів ви самі вдома, одразу зайдіть у безпечне місце та перечекайте небезпеку.
- Якщо ви живете в приватному будинку, то спустіться в підвал.
- Якщо у квартирі — заховайтеся в комірчину або ванну кімнату. Ці приміщення більш захищені та безпечні.
- Не забудьте прихопити із собою теплі речі та пляшку води. Невідомо, скільки часу доведеться чекати.
- Якщо з вами вдома молодші брати або сестри, заспокойте їх і подбайте про них. Їм також захопіть теплий одяг і пляшку води.
- Якщо маєте можливість, зателефонуйте близьким. Повідомте, що ви вдома.
- Не намагайтеся спостерігати з вікна чи балкона за перебігом подій. У жодному разі не фільмуйте обстріли на мобільний телефон, щоб потім похизуватися в соцмережах. Вас можуть сплутати з артилерійським спостерігачем або коригувальником, і наслідки можуть бути трагічні.
- Тримайтеся якомога далі від вікон. Поранення від уламків скла можуть бути не менш небезпечними, ніж від осколків.
Якщо перебуваєте надворі
- Щойно почнуться бойові дії або обстріли, знайдіть укриття, щоб перечекати небезпеку.
- Якщо маєте змогу, негайно зателефонуйте батькам і повідомте про місце свого перебування. Домовтеся, щоб вони якнайшвидше за вами приїхали.
- Не намагайтеся дійти додому самостійно.
Тривожний наплічник
Замість валізи заздалегідь зберіть тривожний наплічник. Він стане для вас додатковим захистом і дозволить звільнити руки.
До наплічника обов’язково покладіть:
- ксерокопії документів, загорнутих у файли (паспорт, свідоцтво про народження, медична картка). Оригінали документів мають зберігатися у ваших батьків;
- одяг (футболки, шкарпетки, білизна);
- невеликий запас їжі (кілька упаковок печива, дві-три шоколадки);
- воду;
- зарядне для мобільного телефона, кілька стартових пакетів мобільних операторів;
- ліхтарик і запасні батарейки до нього;
- блокнот із номерами телефонів близьких (на випадок, якщо ваш телефон вийде з ладу);
- мінімальну аптечку (дві-три медичні маски, бинт, пластир, дитячий крем, за потреби — особисті ліки);
- улюблену іграшку, якщо вона невелика.
Додаткові пояснення та поради
- Бойові дії майже ніколи не починаються неочікувано. Постійно працює військова розвідка, існують лінії оборони, є відпрацьований план контрзаходів. Якщо агресор і вирішить піти в наступ, військово-цивільна адміністрація неодмінно сповістить про це місцеве населення. За таких обставин школи найімовірніше вчасно закриють.
- Інша справа — артилерійський обстріл. Він справді може початися зненацька. Тоді варто дотримуватися порад вище.
- Під час бойових дій або обстрілів мобільний зв’язок може не працювати. У такому разі вам потрібно заздалегідь продумати різні плани дій разом з батьками.
- Головне — не панікуйте та не створюйте додаткових проблем для своїх батьків. Будьте пильними, зосередженими та завжди перебувайте в полі зору старших. Дбайте про своїх молодших братів і сестер. І пам’ятайте: ви маєте бути сильними.
Як знизити стрес дорослому і дитині?
Зараз багато хто перебуває в стресі і тривозі через поточну ситуацію. Як подолати стрес? Як віднайти ресурс, який зараз особливо потрібний? Поради дає кандидат біологічних наук Петро Чорноморець.
Науковець уточнив: це стосується поточної ситуації поза фронтом і зонами обстрілу. Коли треба бігти, ховатися, захищатися в моменті, діють інші механізми. Надані поради доречні, поки люди завмерли у очікуванні або рухаються кудись, але без гострого стану.
1. Стрес вимагає фізичної та емоційної дії
Коли починає емоційно накривати, в першу чергу треба рухатися: фізичні вправи, прогулянки (якщо безпечно) тощо. Варто також облаштувати місце, де можна прокричатися та поплакати — і робити це щоразу, коли є напруження.
2. Стрес та тривогу необхідно відгальмовувати
Стрес схильний до самопідсилення на багатьох рівнях: від позитивного зворотного зв’язку в катехоламінових синапсах і до накручування себе суто на рівні думок.
Тому стрес та тривогу необхідно постійно відгальмовувати. Піймали себе на тривозі — медитуємо. Якщо треба — фізичні вправи, крики — і знову медитуємо. Робимо дихальні практики. І не накручуємо себе. Думати про проблему треба тільки в момент планування дій та під час конкретних дій.
3. Максимально зачепитися за теперішнє
Майже весь наш страх знаходиться в майбутньому. Якщо тільки ви просто зараз не біжите від фізично присутньої загрози, ваш страх — це емоційна реакція на прогноз.
Це дуже цінно, що наш мозок вміє прогнозувати майбутнє і діяти стратегічно. Але у цієї суперсили є побічка: оскільки страх живе в майбутньому, його зазвичай в сотні разів більше, ніж потрібно для адекватних дій.
Страх уже дав вам сигнал. Ви його почули і обрали якусь тактику дій або набір тактик до різних обставин. Далі страх стає ворогом і думки про майбутнє стають ворогом. Тому наша задача — максимально зачепитися за теперішнє. Заземлятися у те, що тут і зараз є у вашому житті та робить його кращим. Стіни є? Супер. Вода є? Чудово. Їжа. Люди. Тварини. Все, що окей тут і зараз, має бути основним фокусом уваги.
4. Варто мати план дій
Слід скласти свій план дій. Я маю, але не є в цьому питанні експертом, щоб радити.
5. Не посилювати паніку один одного з тими, хто поруч
Кожен повинен взяти на себе відповідальність за свій стан. Дитина на тому рівні, на якому вона здатна, теж має це зробити.
Найкращий механізм для цього — особисті кордони та самообслуговування. Кожен сам робить для себе все, що здатний зробити. У спільних справах домовляємося про ролі. Якщо потрібна допомога, про неї просять і домовляються. Кожен має особисту схованку, щоб побути в тиші наодинці, а також місце для теплого контакту.
6. Не втручатись у стан іншого, якщо він не сягає гострої ситуації
Якщо хтось панічно починає кудись бігти, не втручаємося у цей стан, а в першу чергу заземлюємо себе. Якщо немає гострої необхідності кудись бігти, не спішіть. Спочатку формуємо свій спокій, потім стає спокійно оточуючим. Або не стає, але їхній стан — їхня відповідальність. Найкраще, що ви можете зробити для них — утримати власну стабільність.
Втручаємося лише у гострій ситуації, коли треба фізично зафіксувати або дати ляпаса. Весь інший час наш сигнал близьким: «Я з тобою, я спокійний, зіприся на мене у моєму спокої».
Ми поруч для того, щоб обіймати, розмовляти, робити щось спільне.
6. Створюйте компенсатори стресу
Шукайте, що тут і зараз дозволить зробити собі та близьким комфортно. Або відволіче від думок.
Але уникайте азартної діяльності: високий рівень збудження в моменті може допомагати, але далі скоріше за все буде підсилювати тривогу.
7. Дотримуватись інформаційної гігієни
Всі знають, не всі роблять. Оберіть кілька джерел інформації, усі інші не дивіться. У більшості частин країни немає необхідності моніторити ситуацію щохвилини, можна читати новини раз на годину або рідше. Те саме стосується обговорень із близькими: тільки якщо є критично важлива інформація. Поза тим говоримо про ситуацію за графіком, наприклад двічі на день. Менше знаєш — міцніше спиш.
Але, звісно, потрібно лишити достатній контакт з реальністю через довірені джерела.
8. Інтелектуальна діяльність може допомогти
Кора великих півкуль гальмує амігдалу, яка робить нам тривожність. Тому інтелектуальна діяльність може допомагати: шахи, головоломки, математичні задачі, кросворди, вивчення іноземної мови тощо.
Чим зайняти дитину у сховищі?
Психологиня Світлана Ройз поділилась ідеями, чим можна відволікти дітей в укриттях. Більшість із цих ігор підходять для бомбосховищ, де проводять ці дні мільйони родин. Під час стресу ігри дітей можуть стати регресивними — старші можуть знову грати в ігри малюків, наголосила психологиня. Ділимося іграми, які пропонує Світлана Ройз.
Нам важливо пам’ятати, що аудіальний канал сприйняття під час гулу сирен під особливим навантаженням. Тож треба його «зайняти»:
- Співати хором.
- Слухати в навушниках аудіоказки та музику.
- Взяти із собою гітару, влаштувати для всіх концерт.
- Кричати кричалки проти «утипутіна» та російської армії.
Тіло
- Пластилін (зараз ліпити може бути ефективніше, ніж малювати). Сьогодні донька ліпила «утипутіна», танк, війська.
- По можливості взяти із собою подушки, щоб зробити будиночок.
- Нитки, щоб довкола себе «прокреслити» коло безпеки.
- Орігамі.
- Робити мотанки з хусточок та роздавати дітям у сховищі.
- Вчитися жонглювати.
- «Чарівні дотики»: уявити, що тіло — музичний інструмент. Кожна частина тіла видає свій звук. Торкатися долонькою, а дитина співає, мукає, кукурікає тощо.
- «Я — тварина»: показати жестом, позою, звуками, яка тварина. Другий партнер із гри відгадує. Образ тварини завжди «про життєвість».
- «Докричатися до Місяця»: уявити, що треба крикнути послання космонавтам чи інопланетянам. Можна кричати з різних кутів кімнати одне одному, можна спрямовувати звук далеко-далеко.
- «Вдихнути хмару»: уявити, що вдихнули хмару, і видихнути її зі звуком, можна із грозою та блискавкою (тупаючи ногами).
- «Погода»: можна йти, можна стукати пучками пальців (краще нігтями): спочатку сонечко і легкий вітер (йдемо-стукаємо повільно, м’яко і тихо), потім вітер міцніє, починається дощ (йдемо швидше і тупаємо). Дощ посилюється — тупаємо сильніше, злива — стрибаємо, гроза — ураган — стрибаємо, дуємо і кричимо, вітер заспокоюється, дощ стихає — поступово йдемо тихіше і повільніше. Закінчуємо «хорошою погодою».
- «Клац-клац»: клацати зубами, ніби від холоду, потім показувати зуби, як мавпочки, шкіритись і гарчати, як тигри. Після цього перетворитися на людей.
- «Лети!»: дмухати одне на одного, як на перо. Дозволити собі подмухати на одного з батьків, щоб «здути» його з місця.
- «Штовхалки»: «відштовхнути повітряною хвилею» одного з батьків (партнера по грі), зробивши жест руками. Партнер «відлітає» від дитини.
- «Борці сумо»: засунути подушку під футболку і штовхатися, подушка пом’якшуватиме удар.
- Рвати папір, а потім зібрати з уривків колаж.
- Боулінг: збивати будь-які предмети (дозволити порушити порядок).
- «Злий бобер»: придумати злу тварину і поводитися так, як може поводитися ця тварина. Потім перетворитися на добру тварину. Потім — на людину.
- «Випустити пазурі»: показати, як тигреня шипить і показує пазурі, коли хоче захиститися. Потім перетворитися на людину.
- «У ціль»: зім’яти в руках папір і як м’ячиком влучити в ціль.
- Кричати в «мішок для крику». Або в склянку.
- «Буцалки так-ні» — буцатись руками чи головою, говорячи по черзі «так» чи «ні».
Настільні ігри
- Шахи — шашки.
- Причому шашки збивати щиглями (нам потрібні «агресивні дії»).
- Будь-які настолки.
- Карти.
- Що простіша (тупіша) гра, то краще.
- Розставляти доміношки та влаштовувати «ланцюгову реакцію».
Малювати
- Мандали, будиночки, веселки.
- Мрію.
- Найбезпечніше, захищене місце.
- Те, що хочеться робити одразу після війни.
- Розмальовки.
- Ангелів.
Ігри зі словами
«Питання»: один гравець ставить запитання — другий повинен відповісти на нього питанням. Гра триває, доки хтось скаже речення без питання. Наприклад: «Ти їв сьогодні? — А чому ти цікавишся? — Хіба це секретне питання?» — і так далі.
«Чотири слова» (дітям від 8 років можна запропонувати і 5–6 слів): вибираємо 4 абсолютно не пов’язані між собою слова. Використовуючи їх, складаємо по черзі невелику розповідь.
«Багато слів»: вибираємо велике слово. З його букв кожен на своєму аркуші складає та записує багато маленьких. Діти можуть спочатку бути в команді з дорослими, а потім вони швидко стають самостійними гравцями.
«Малювання словом»: вибираємо слово, яке дитині складно писати або вимовляти. Вигадуємо, що саме малюватимемо. Наприклад, намалювати фігурку кота, використовуючи лише загадане слово (пишемо його багато разів у різних площинах).
«Навпаки»: говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, чайник — киньяч, стіна — анітс…
Написати врозсип на аркуші літери, з’єднувати букви лініями в слова.
«Покажи слово»: один гравець загадує слово і показує його пантомімою.
«Я загадав»: розповісти про загадане слово, не називаючи його. Наприклад: «Я загадав — білий, холодний, рипить під ногами, тане».
«Індукція — дедукція»: гравець загадує предмет. Інші повинні його вгадати, ставлячи запитання, на які він може відповісти тільки «так» або «ні» (з дитиною ми починали із загадування тварин та частин тіла).
«Остання літера»: кожен гравець каже слово, яке починається на останню літеру попереднього слова.
«Рима»: називаємо 4 (або 2) випадкові слова, на які шукаємо риму або з якими вигадуємо чотиривірші.
«Літера»: називаємо слова лише на задану букву.
«Шукаємо подібне»: називаємо два випадкові слова — чим вони можуть бути об’єднані?
«Чарівна мова»: для дітей, які навчаються розбивати слова на склади. Розмовляємо, перед кожним складом додаючи додатковий склад (жи, ма, хрю…)
«Нісенітниця»: говоримо початок речення, до якого потрібно вигадати продовження-«нісенітницю», абсолютно нереальне.
«Казка»: складаємо казку — кожен каже по реченню.
«Асоціації»: один гравець називає слово, наступний — свою асоціацію на це слово (дітям можемо пояснити — перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово).
«Це слово вміє…»: описуємо слово його «вміннями».
«Картина»: називаємо слово. По черзі розповідаємо, яку об’ємну картину ми бачимо, коли вимовляємо це слово. Наприклад, для одного гравця слово «чай» означає: сім’я сидить за столом і розмовляє, для іншого — чайна плантація та збирачі чаю, для третього — стіл накритий скатертиною, грає музика, для четвертого — чайна церемонія, для п’ятого — людина сама стоїть біля вікна, насолоджуючись самотністю та чаєм.
«Антоніми»: називаємо слова і шукаємо до них антоніми.
«Неіснуюче слово»: вигадуємо неіснуючі слова, і що вони могли б означати мовою інопланетян.
«Тарабарська мова»: говоримо одне з одним тарабарською мовою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що кожен говорить.
Також помічні мультики й ігри в телефоні, де задіяно просторове сприйняття — типу тетріса.